Дивне кохання.
Жив собі чудовий і пркрасний їжачок. Кожної осені він заготовляв собі на зиму їжу. Кожної зими він тихесенько сидячи у своїй нірці малював картини своїй кохані. Вона приходила до нього в снах і іноді так сильно рвалася в двері, але через тулуб свій не могла його дістати. Маленькому їжачку такі ігри подобалися. Кожної весни у особливий час він ходив далеко від своєї нірки на прогулянку. Влітку він йшов на цілий місяць в гори. 
Їжачок так сильно покохав лисицю, що не міг без неї навіть дня витримати.
Ось одного літнього вечора він сидів біля своєї нори і дивився на зоряне небо. Мріяв про весілля з лисицею, але ці думки та мрії перебив прихід тієї, яка полонила його серце. Цього разу він не пробував тікати. Лисиця, яка тільки і думала весь цей час, як вона його їстиме і як його тільце буде переминатися у її роті. Коли їжачок замість того, щоб скрутитися і показати їй голки він зі щирою душею і відкритими обіймами глянув їй в очі. Лисиця трохи була в шоці, адже з нею таке вперше, щоб жертва сама в рот йшла. Та ці думки були миттєві. 
Нарешті Лисичка обтерла свій ротик після смачної вечері і пішла геть. 
Жаль їжачка і його марного кохання. Хіба ж він незнав, що любити ворогів можна тільки на віддалі і кохати їх не можна. Їжачки водяться тільки з їжачками, а лисиці тільки з лисами. Отаке то дивне кохання получилось у нашого тупенького їжачка і хитрої Лисиці.