вівторок, 19 травня 2009 р.

Просто живу


Якось мій дуже хороший знайомий зателефонував мені і сказав:
- "Йду завтра вішатися!"
Я ж бо усміхнулась і перевела це на жарт, а він мені:
-"Я серйозно, а ти як завжди смієшся. Звідки в тебе стільки позитиву? Невже тебе не колишуть різні неприємності?"
Я знову усміхнулась і сказала:
-"Навіщо вішатися? Життя надто прекрасне, щоб його переривати різними такими дурницями. І взагалі, якщо у тебе якісь проблеми, то таким чином ти їх може і позбудешся, але ось від пекла не втечеш."
-"Пекла не існує. Я вже не вірю ані в пекло, ані в рай. І взагалі у мене вже і страху перед Ним не має."
-"Тоді може краще газ?"
-"І знову ти ставишся до цього не серйозно"
-"Ти мене не зрозумів напевно, але вішатися я б тобі не радила, бо хороших людей і так мало в цьому світі і, якщо вони вже й самі хочуть собі шкоду заподіяти, то хто тоді буде виконувати їхню функцію?!
-"А що? Курсової нема, не вчусь. Навіщо даремно топтати цю землю. Вже давно жити не хочеться і вмерти жаль, бо все таки тебе хтось любить. Відчуваєш навіть якусь маленьку відповідальність. Навіть вже страх перед Богом так не страшить. Цікаво, а як це лежати в труні? А найцікавіше те: хто ж прийде на мій похорон?"
-"Думаю, ті, які люблять та поважають тебе."
-"тоді - ніхто!"
-"Оце вже брехня вищого гатунку. Навіть не думай про такі речі. Я тобі забороняю. І взагалі, хіба ти не маєш чим зайнятися? Наприклад займися курсовою або хатньою роботою. Кажуть допомагає при таких думках. Ти хороша людина тільки іноді тобі в голову приходять надто геніальні ідеї.
-"Ти перечиш сама собі. Як я можу бути хорошим, якщо я не люблю себе?"
-"Ти просто надто сильно заглибився в свої проблеми. Таке враження ніби ти впав у калюжу і замість того, щоб встати ти сидиш і плачеш, нарікаючи на своє життя."
-"Гарні слова, але ти мене не відмовиш. Я просто стомився жити."
-"У 21 рік стомитися жити? Та ти точно здурів. І це по науковому називається депресія, а по хлопському - великі лінощі."
-"Дякую і пробач, якщо коли небудь тебе образив."
-"Пробачу, якщо ти завтра підеш зі мною на концерт."
-"Вибач, але я не певен, що для мене настане завтра................."
-"Не зрозуміла! Ало, ти куди зник?"
-"(ані звуку)"
-"Не роби дурниць, а то я, як прийду, як тобі надаю ляпасів по жопі, то аж синьою стане. Ау, ти куди пропав? Боже мій милий, невже він таки серйозно? Що ж його робити? Точно, треба їхати до нього і подивитись чим він там займається."
(через 25 хвилин)
-"а ти часом не в курсі, як робити блінчики, щось мені їсти захотілось."
-" (ні звуку)"
-"І куди ж вона пішла? Ауууууууууу...... Ти де? певно знову в чаті з кимось переписується. Подзвоню їй завтра."
(ранішні новини: сьогодні знайшли біля одного житлового будинку, що знаходиться на масиві Дружба, дівчину 18-20-ти років, на яку було ненароком скинуто важкий предмет. Правохоронці жодних документів при ній не виявили, лише маленький брилок до ключів у вигляді овена та срібний ланцюжок на якому висів медальйончик у вигляді туфельки. Дівчина загинула на місці. Порушено кримінальну справу. Ніхто з жителів будинку не впізнав жертви. Йде розслідування).

неділю, 10 травня 2009 р.

Нельзя читати чужі думки......тобі своїх мало?

Оце я попала. Це так крупно влетіти.І треба ж такому було статись? А воно таки сталось і як не крути як завжди в погану сторону для мене. Чи наводили ви на когось так би мовити справки? Я - наприклад - ні. Хіба це умно? Мабуть, що так, адже ти гад знаєш про ту людину з розповідей інших. Мабуть я зараза хоча себе такою б не назвала. Я мила і гарна дівчина хоч і зі своїми принципами і заскоками. 
Блін...Круто я попала. А тепер не вір, що світ круглий. Він не стоїть на черепахах і таки не плоский. Той світ, наш світ, таки круглий круглісінький. 
Ба, хочеш завести з кимось якісь стосунки, а він тобі починає втирати, що типу в нього є свої бажання і свої правила та закони за якими ти повинен жити. А ти ж теж якась особистість і теж типу хочеш, щоб тебе поважали чи хачаб таки не порівнювали з підстилкою чи власністю.
Скільки раз повторяти можна? Ви всі там зговорилися? Чи ви читаєте одну і ту ж літературу(секс для чайників)?
Ну і що мені робити? Як вийти з цього дивного відчуття? А ніяк, бо що було те вже пройшло. Поїзд поїхав і запізнілих пасажирів вже не візьме на свій маршрут. 
Щось аж криша моя їде чи може мені набридло бути хорошою і завжди наївною? 
Все....... з мене хватить цієї дурні, як каже мій один знайомий.......пішло все до лампочки. Фантазіям кінець і нехай процвітає песимізм і цинізм!
Хоча і за те я тоже проти. Намріялася аж до чортиків і хватить, а то вже мозок не видержує це все приховувати. Хочу нормального простого життя. Мені вже набридло собі його ускладнювати. Коли я виросту? Чи може краще по іншому поставити питання. Коли ж найдеться такий ідіот, якого я буду слухати? Коли ж таке чудо станеться в цьому божевільному світі? 
Чогось думається, що ніколи.......але не кажи ніколи. 
Короче, я вирішила ...... буду таємничою і прекрасною. Легких шляхів шукати не буду.