Нельзя читати чужі думки......тобі своїх мало?

Оце я попала. Це так крупно влетіти.І треба ж такому було статись? А воно таки сталось і як не крути як завжди в погану сторону для мене. Чи наводили ви на когось так би мовити справки? Я - наприклад - ні. Хіба це умно? Мабуть, що так, адже ти гад знаєш про ту людину з розповідей інших. Мабуть я зараза хоча себе такою б не назвала. Я мила і гарна дівчина хоч і зі своїми принципами і заскоками. 
Блін...Круто я попала. А тепер не вір, що світ круглий. Він не стоїть на черепахах і таки не плоский. Той світ, наш світ, таки круглий круглісінький. 
Ба, хочеш завести з кимось якісь стосунки, а він тобі починає втирати, що типу в нього є свої бажання і свої правила та закони за якими ти повинен жити. А ти ж теж якась особистість і теж типу хочеш, щоб тебе поважали чи хачаб таки не порівнювали з підстилкою чи власністю.
Скільки раз повторяти можна? Ви всі там зговорилися? Чи ви читаєте одну і ту ж літературу(секс для чайників)?
Ну і що мені робити? Як вийти з цього дивного відчуття? А ніяк, бо що було те вже пройшло. Поїзд поїхав і запізнілих пасажирів вже не візьме на свій маршрут. 
Щось аж криша моя їде чи може мені набридло бути хорошою і завжди наївною? 
Все....... з мене хватить цієї дурні, як каже мій один знайомий.......пішло все до лампочки. Фантазіям кінець і нехай процвітає песимізм і цинізм!
Хоча і за те я тоже проти. Намріялася аж до чортиків і хватить, а то вже мозок не видержує це все приховувати. Хочу нормального простого життя. Мені вже набридло собі його ускладнювати. Коли я виросту? Чи може краще по іншому поставити питання. Коли ж найдеться такий ідіот, якого я буду слухати? Коли ж таке чудо станеться в цьому божевільному світі? 
Чогось думається, що ніколи.......але не кажи ніколи. 
Короче, я вирішила ...... буду таємничою і прекрасною. Легких шляхів шукати не буду.